РАК ШЛУНКА

В останні десятиpiччя чiтко намiтилась тенденцiя до зменшення захворюваності на pак шлунка в усьому свiтi, в тому числi i в Укpаїнi.

Захворюваність в Україні в 2013 році становила 24,1 на 100 тис. населення.

Загальна кількість нових випадків становила 10.291, чол. - 6.112, жін. - 4.179.

Загальна кількість померлих 7.766 осіб.

Не прожили 1 року з числа вперше захворілих в 2013 р. 59,8%.

Чоловiки хвоpiють на pак шлунка 1,5-2 рази частiше, нiж жiнки.

В 2013 році в структурі смертності від злоякісних новоутворень населення України рак шлунка займає в чоловіків 2-ге місце, в жінок - 3-тє.

Спостеpiгається неpiвномipна захвоpюванiсть на pак шлунка в piзних кpаїнах свiту. Найбільш висока вона в Японiї (70%), Фiнляндiї, Чiлi, Iсландiї. Низька захвоpюванiсть спостерігається в Iндонезiї, Iндiї, Нiгеpiї.

NB! Серед загальної кількості пацієнтів із злоякісними пухлинами рак шлунка посідає друге місце (24 випадки на 100 тис. населення).

Значну роль відіграють генетичний фактор, тривале вживання канцерогенів з їжею (консервантів, нітросполук), екологічні чинники.

Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки (1,5:1).

Найчастіше локалізується в ділянці антрального відділу. Наявність пухлини в кардіальному та антральному відділах призводить до їх стенозування.

Передракові стани:

- перніціозна анемія;

- атрофічний гастрит;

- виразка шлунка;

- стан після резекції шлунка;

- поліпи шлунка (частота малігнізації становить 40 % при поліпах діаметром понад 2 см);

- імунодефіцити (ризик карциноми — 33 %).

Макроскопічні форми:

- екзофітна (бляшкоподібний, поліпоподібний, чашоподібний);

-ендофітна (скір, субмукозний, плоскоінфільтративний);

- дифузна форма — мезофітна (рак із поліпа, рак із виразки).

Клінічно розрізняють:

- ранній рак, який розвивається на фоні вищезгаданих передракових станів;

- маніфестний рак — розвинений рак (II—III стадії).

NB! Ранню діагностику раку шлунка забезпечує диспансеризація пацієнтів з передраковими станами та профілактичні огляди.

Морфологічні форми:

- аденокарцинома;

- залозисто-плоскоклітинний рак;

- плоскоклітинний рак;

- не диференційований рак;

- некласифікований.

Стадії захворювання:

0 (TisN0M0);

ІА (T1N0M0);

IB (T1N1M0), (T2N0M0);

II (T1N2M0), (T2N1M0), (T3N0M0);

ІІІА (T2N2M0), (T3N1M0), (T4N0M0);

ІІІВ (T3N2M0), (T4N1M0);

IV (T4N2M0), (Т і N будь-яке, М1).

Метастазування:

- лімфогенним шляхом:

- у регіонарні лімфовузли біля шлунка,

- в яєчники (пухлина Крукенберга),

- у лівий надключичний лімфовузол (вузол Вірхова),

- у пупок (метастаз сестри Джозеф),

- у прямокишково-маткову заглибину (метастаз Шнітцлера);

- гематогенним шляхом: найчастіше у печінку, кістки, легені.

Здійснення медсестринського процесу

І. МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

Клінічна картина раку залежить від локалізації пухлини, форми росту, ступеня її поширення. Слід враховувати, що маніфестний рак шлунка не має характерних патогномонічних симптомів. Клінічно більше проявляється рак нижньої та верхньої третини шлунка, а рак дна шлунка може перебігати безсимптомно.

Під час обстеження пацієнта, госпіталізованого з підозрою на злоякісну пухлину шлунка, палатна медсестра користується загальноприйнятою схемою медсестринського обстеження, звертаючи особливу увагу на:

1) анамнестичні дані:

поява періодичного болю в надчеревній ділянці, який згодом стає постійним і не залежить від вживання їжі,

дисфагії (порушення ковтання переважно твердої їжі па ранніх етапах, згодом рідкої, що свідчить про розвиток стенозу кардіального відділу шлунка),

диспепсії (відчуття переповнення в надчерев’ї, відрижку — частіше пов’язані зі стенозом воротаря),

погіршення апетиту, зниження маси тіла.

Особливу увагу слід звернути на тривалість шлункового анамнезу (анамнез короткий, як правило, триває кілька місяців (3-6 міс.) і рідко понад 1 рік).

Важливе значення має виявлення “малих ознак”.

Синдром малих ознак Савицького А.І.:

- слабкість, швидка стомлюваність, втрата працездатності.

- розвиток психічної депресії, апатія.

- анорексія, відраза, частіше до м'ясної їжі.

- втрата відчуття задоволення від прийнятої їжі.

- розвиток шлункового дискомфорту, розпирання, відчуття тягаря в епігастрії, біль.

Тріада О.В. Мельникова:

- втрата ваги,

- втрата апетиту,

- біль в епігастрії - шлунковий дискомфорт.

З анамнезу також потрібно з’ясувати, як часто пацієнт вживає гостру, надмірно гарячу їжу, міцні алкогольні напої, чи курить. Ознайомитися з результатами попередніх досліджень;

2) дані об’єктивного обстеження:

- загальна слабкість,

- схуднення,

- шкіра бліда із землистим відтінком,

- язик сухий, обкладений білим нальотом,

- живіт здутий,

- при пальпації:

- зниження тургору шкіри,

- зниження сили та наповнення пульсу,

- артеріальна гіпотензія,

- збільшення лімфовузлів у лівій надключичній ямці – за наявності віддалених метастазів;

3) оцінювання здатності самостійного забезпечення функціональних потреб:

- можливе порушення споживання їжі та рідини (при погіршенні, відсутності апетиту, стенозі, обтурації пухлиною просвіту шлунка),

- порушення сну (через постійний біль),

- порушення активного відпочинку,

- порушення спілкування з іншими людьми,

- неспроможність виконувати роботу, яка приносить позитивний результат та задоволення,

- неспроможність підтримувати віросповідання (через соціальну ізоляцію, а також при змінах зовнішнього вигляду (різкому схудненні), болю),

- нездатність підтримувати власну безпеку (при психічних змінах: депресія, ризик суїциду).

ІІ. МЕДСЕСТРИНСЬКА ДІАГНОСТИКА. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ПАЦІЄНТА

Типові дійсні (наявні) проблеми хворого на рак шлунка, пов’язані з основним захворюванням

Загальна слабкість, підвищена втомлюваність, відраза до м’яса, погіршення апетиту, втрата задоволення від вживання їжі, відчуття “переповнення”, важкості у надчеревній ділянці.

Порушення ковтання (дисфагія) твердої, а згодом і рідкої їжі.

Відчуття раннього насичення.

Дефіцит харчування: зменшення відносно потреб організму.

Дефіцит самодогляду.

Нудота і блювання.

Зміни смакових відчуттів, відсутність апетиту.

Блідість, землистість шкіри.

Типові потенційні проблеми хворого на рак шлунка, пов’язані з основним захворюванням

Біль у надчеревній ділянці.

Схуднення (кахексія).

Шлунково-кишкова кровотеча.

ІІІ. ПЛАНУВАННЯ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Планування медсестринських втручань залежить від стадії ракової пухлини, обсягу діагностичних та лікувальних втручань (хіміотерапія, хірургічне лікування). Вибір методу лікування залежить від локалізації пухлини. Найпоширенішим методом лікування є хірургічний (радикальні, паліативні операції), а також при неоперабельних формах раку — паліативна хіміотерапія. Нині досліджують ефективність неад’ювантної хіміотерапії.

Прогноз наслідків лікування залежить від стадії, локалізації злоякісного процесу, гістологічної структури пухлини, віку пацієнтів. П’ятирічне виживання пацієнтів з І стадією — 70 %, з II — 50—60 %, з III — 25 %, за наявності метастазів — 25%.

Плануючи медсестринські втручання, медсестра здійснює спостерігання і догляд за пацієнтом в обсязі, який відповідає медсестринському плану вирішення типових проблем пацієнтів, що виникають у перед-, інтра-, післяопераційний періоди, вписує в план вирішення проблем, зумовлених злоякісною пухлиною шлунка.

Типові проблеми хворого на рак шлунка	Типові медсестринські діагнози при раку шлунка	Мета	Планування медсестринських втручань
Дефіцит харчування. Труднощі при прийманні їжі. Різке схуднення	Порушення ковтання (дисфагія) твердої, згодом і рідкої їжі у зв’язку зі звуженням, перекриттям (стеноз) пухлиною просвіту шлунка. Відчуття раннього насичення внаслідок виповнення пухлиною просвіту шлунка; порушення перистальтики. Дефіцит харчування у зв’язку із порушенням проходження їжі, нудотою, блюванням, втратою апетиту, інтоксикацією. Схуднення (прогресуюче, різке), кахексія внаслідок дефіциту харчування, пухлинної інтоксикації	Отримання пацієнтом достатньої кількості білків, жирів, вуглеводів, рідини	Налагодити відповідне ентеральне (через стому, зонд) чи парентеральне харчування. Підготувати пацієнта до проведення призначеного радикального або паліативного оперативного втручання чи паліативної хіміотерапії при неоперабельних формах. Здійснювати відповідний догляд, спостерігати за пацієнтом у перед-, інтра-, післяопераційний періоди
Неспроможність самостійно доглядати за собою	Неспроможність самостійно доглядати за собою у зв’язку з ослабленням фізичної активності (пухлинна інтоксикація, анемія, біль після проведеної операції)	Забезпечення відповідного догляду за пацієнтом	Здійснити заходи щодо забезпечення особистої гігієни пацієнта, фізіологічних відправлень, надати допомогу при вживанні їжі, запобігти розвитку пролежнів. Навчити і залучити родичів пацієнта до догляду
Нудота, блювання	Нудота і блювання, пов’язані з порушеннями евакуації їжі і перистальтики шлунка через стеноз	Запобігання блюванню	У разі виникнення блювання надати відповідну допомогу. За призначенням лікаря проводити періодичні промивання шлунка
Біль у надчеревній ділянці	Біль у надчеревній ділянці внаслідок стиснення пухлиною нервів, проростання в сусідні органи (великий, малий чепець, підшлункова залоза, очеревина)	Усунення або зменшення больових відчуттів	За призначенням лікаря вводити ненаркотичні та наркотичні анальгетики. Застосувати фізичні та психологічні методи полегшення болю
Збільшення об’єму живота	Збільшення об’єму живота через накопичення рідини в черевній порожнині при метастазуванні в очеревину	Евакуація асцитичної рідини	Приготувати все необхідне для проведення лапароцентезу. Асистувати лікарю під час проведення процедури. Відправити асцитичний вміст на цитологічне дослідження. Здійснювати контроль за станом пацієнта: визначення артеріального тиску, пульсу (можливий колапс), догляд за накладеною після лапароцентезу пов’язкою
Кровотеча: блювання “кавовою гущею”, дьогтеподібні випорожнення, запаморочення, слабкість	Шлунково-кишкова кровотеча, пов’язана з ушкодженням пухлиною судин	Зупинка кровотечі	Надати невідкладну допомогу, повідомити лікаря. За призначенням лікаря вводити кровоспинні засоби, провести інфузійну та гемотрансфузійну терапію. Здійснювати контроль за станом пацієнта: наявністю блювання, домішки крові в ньому, кольором шкіри, артеріальним тиском, пульсом. Забезпечити контроль показників загального аналізу крові та коагулограми. Підготувати пацієнта до екстреної операції (за наявності показання)

ІV. реалізація плану медсестринських втручань

Виконання призначень лікаря

Вводити препарати згідно з листком призначень (знеболювальні, спазмолітики, антибіотики, гемостатики, інфузійні рідини: водно-сольові розчини, препарати для парентерального харчування), проводити трансфузії.

Особливої підготовки потребують пацієнти з декомпенсованим стенозом вихідного відділу шлунка. Медична сестра за призначенням лікаря повинна здійснити протягом 5—7 днів корекцію відповідних порушень шляхом уведення відповідної кількості водно-сольових розчинів та амінокислот, жирових емульсій та електролітів, проводити гемотрансфузії.

Підготувати пацієнта і все необхідне для взяття біологічних матеріалів (крові, сечі, калу) з метою проведення лабораторних досліджень.

Пояснити пацієнту, як правильно збирати кал для дослідження на приховану кров.

Слід приготувати пацієнта і все необхідне для промивання шлунка — кілька днів перед операцією проводяться систематичні промивання шлунка вранці і ввечері для ліквідації застійних явищ;.

Підготувати пацієнта і все необхідне для проведення таких інструментальних досліджень:

- цитологічного дослідження промивних вод шлунка;

-ендоскопічного (фіброезофагогастродуоденоскопія) — виявлення пухлини, визначення її макроскопічної форми (екзофіт, виразкування, інфільтрат), ступеня стенозу, а також отримання біоматеріалу (після щипцевої біопсії, взяття зскрібка) для цитологічного та гістологічного досліджень;

- рентгенологічного — добре виявляються пухлини антрального відділу (звуження виходу із шлунка), екзофітні пухлини (визначається дефект наповнення). Менш чітка рентгенологічна симптоматика при інфільтративних пухлинах (обрив, відсутність складок слизової оболонки, ригідність стінки шлунка, відсутність перистальтики);

- ультразвукової діагностики — для уточнення поширення пухлини та виявлення метастазів;

- комп’ютерної томографії — для уточнення поширення пухлини та виявлення метастазів.

Визначення пухлинних маркерів — сироваткові пухлинні маркери (РЕА, СА19-9) — має обмежене значення, але їхній рівень нерідко підвищується в крові хворих на рак шлунка.

При проведенні планового оперативного втручання медсестра повинна здійснити належну психологічну, фізичну і медикаментозну підготовку пацієнта до призначеної операції.

Оперативні втручання:

- проксимальна резекція шлунка;

- субтотальна резекція шлунка;

- гастректомія із лімфаденектомією;

- паліативні операції (у термінальній стадії) — резекція шлунка, гастректомія для ліквідації стенозу чи кровотечі з пухлини, що розпадається;

- симптоматичні операції: гастроентероанастомоз, гастростомія, єюностомія, ушивання перфорації пухлини, перев’язування судин (для ліквідації симптомів, зумовлених пухлиною, — блювання, дисфагії, кровотечі).

Операційна медична сестра має приготувати все необхідне для проведення призначеної операції.

Хіміотерапію (кальцію фолінат, доксорубіцин, цисплатин, етопозид, 5-флуороурацил та ін.) застосовують переважно як паліативний захід.

Палатна медсестра в перші дні після операції повинна стежити за тим, щоб пацієнт не вживав їжі (голод). За призначенням лікаря налагодити парентеральне харчування — заповнити інфузійну систему для внутрішньовенного краплинного вливання. Вводити розчини білків (альбумін, нативну плазму, амінокислоти інфезол), вуглеводів (глюкоза), жирів (інтраліпід, ліпофундин). Перед уведенням їх необхідно підігріти на водяній бані до температури тіла (37—38 °С) і стежити за швидкістю введення. Пертих півгодини препарати, особливо білкові, вводити зі швидкістю 10— 20 крапель за хвилину, а потім поступово протягом 30 хв швидкість збільшити до 60 крапель за хвилину.

Спостереження і догляд за пацієнтом, незалежні медсестринські втручання

Спостерігати за станом пацієнта.

ІІри шлунково-кишковій кровотечі надати невідкладну допомогу.

При виникненні блювання медсестрі слід негайно повідомити лікаря, зручно посадити пацієнта (якщо дозволяє його стан), закрити груди рушником, одягнути клейончастий фартух так, щоб нижні краї звисали у відро. За наявності зубних протезів вийняти їх. Пацієнта нахилити над мискою, підтримувати його голову під час блювання. У разі тяжкого стану пацієнту слід забрати подушку, голову повернути вбік так, щоб вона була трохи нижче за тулуб, до кута рота з того боку, на якому лежить пацієнт, підкласти клейонку з лотком, однією рукою підтримувати голову пацієнта, другою — лоток. Після блювання дати прополоскати рот теплою водою і витерти губи, тяжкохворим протерти ротову порожнину серветкою, змоченою водою або 3 % розчином соди. Блювотні маси винести з палати, прикривши їх і залишивши в підсобному приміщенні до приходу лікаря.

NB! При аспірації блювотними масами швидко відсмоктати блювотні маси з дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача і носового катетера.

Під час і після переливання крові здійснювати контроль за етапом пацієнта. Стежити за дотриманням ним ліжкового режиму протягом 2 год після трансфузії. Кожні 2 год вимірювати температуру тіла, а в разі гіпертермії — щогодини. Щогодини вимірювати артеріальний тиск, проводити підрахунок пульсу. Спостерігати за сечовиділенням (кількість, колір — поява сечі рожевого або бурого забарвлення свідчить про розвиток гемотрансфузійного ускладнення). Проводити підрахунок випитої і виділеної рідини.

Забезпечити адекватне харчування в післяопераційний період. Після операцій на шлунку за відсутності гастростоми вживати їжу через рот можна лише через 5—6 діб. До цього часу медична сестра за призначенням лікаря має годувати пацієнта через зонд, вільний кінець якого слід з’єднати з лійкою чи шприцом Жане. Рідку їжу, суміш “Берламін-модуляр” потрібно виливати в лійку чи проштовхувати зі шприца Жане повільно, потім влити чисту воду — промити зонд і від’єднати лійку, шприц. Зовнішній кінець зонда закріпити в ділянці голови пацієнта так, щоб він не заважав (прикріпити за вухом). їжу дають у 6 прийомів (об’єм порції 100—200 мл). Поступово дієту розширюють, додаючи супи із протертих круп, сметану, протерті свіжі фрукти, соки з переходом до дієти № 1.

Навчання пацієнта й осіб, які його доглядають

Рекомендувати пацієнту кинути курити.

Підтримувати душевний стан пацієнта, вселяти віру в позитивне вирішення його проблем.

ЗДІЙСНЕННЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ У ВІДДАЛЕНИЙ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД ТА ПІД ЧАС ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ

Визначення проблем пацієнта, медсестринська опіка в цей період здійснюються переважно медсестрою онкологічного кабінету поліклініки, сімейною медсестрою, медсестрами санаторно-курортних закладів.

І. МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

Під час обстеження пацієнта, що був прооперований з приводу раку шлунка і перебуває під диспансерним спостеріганням, медсестра користується загальноприйнятою схемою медсестринського обстеження, прицільно виявляючи ознаки можливих класичних пізніх ускладнень резекції шлунка, гастректомії.

Демпінг-синдром буває легким, середньої тяжкості і тяжким.

При легкому пацієнти скаржаться на незначну слабкість і пітливість, особливо після вживання солодкої їжі, що змушує їх лягати в ліжко.

При демпінг-синдромі середньої тяжкості на напади загальної слабкості після вживання солодкої та жирної їжі. У цей період сімейна медсестра може визначити у пацієнта тахікардію (100-120 за 1 хв).

При тяжкому — напади різкої слабкості, нудота, пітливість після кожного вживання їжі, що змушує їх перебувати в ліжку більше години, тахікардія понад 120 за 1 хв.

Езофагіт проявляється печією, болем під час ковтання, іноді дисфагією.

Гастрит культі проявляється періодичним болем у надчеревній ділянці, особливо після вживання їжі, відрижкою, погіршенням апетиту.

Коліт (гастрогеннний) проявляється проносами, наявністю домішок у випорожненнях.

Анацидний, гіпоацидний стан.

Анемія.

ІІ. МЕДСЕСТРИНСЬКА ДІАГНОСТИКА. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ПАЦІЄНТА

Типові проблеми хворих, прооперованих з приводу раку шлунка, у віддалений післяопераційний період

Погіршення апетиту.

Зниження маси тіла.

Порушення фізіології харчування (демпінг-синдром).

Порушення фізіологічного шляху вживання їжі (наявність гастростоми).

Періодичний біль у надчеревній ділянці, печія, відрижка.

Порушення дихання (задишка, серцебиття, біль у серці).

Ризик рецидиву, соціальна ізоляція.

III. ПЛАНУВАННЯ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Реабілітація пацієнтів починається уже з вибору лікарем найраціональнішого методу оперативного втручання із застосуванням функціонально кращих, більш фізіологічних анастомозів.

Проблеми хворих, прооперованих з приводу раку шлунка, у віддалений післяопераційний період	Медсестринські діагнози у хворих, прооперованих з приводу раку шлунка, у віддалений післяопераційний період	Мета	Планування медсестринських втручань
Періодичний біль у надчеревній ділянці, особливо після вживання їжі, печія, відрижка, погіршення апетиту	Періодичний біль у надчеревній ділянці, особливо після вживання їжі, погіршення апетиту, пов’язані з ускладненими після гастректомії (езофагіт, гастрит культі).	Усунення диспепсичних проявів або зменшення їх	У межах своєї компетенції дати рекомендації щодо дієти, фітотерапії, санаторно-курортного лікування
	Печія, пов’язана із подразненням слизової оболонки стравоходу. Відрижка повітрям чи їжею, пов’язана із післяопераційними анатомічними змінами стравоходу, шлунка, їх функціонуванням
Проноси, наявність домішки слизу в калі	Проноси, наявність домішки слизу в калі, пов’язані з ускладненнями після гастректомії (коліт)	Усунення диспепсичних проявів або зменшення їх	У межах своєї компетенції дати рекомендації стосовно дієти, фітотерапії, санаторно-курортного лікування
Відрижка повітрям чи їжею. Головний біль, запаморочення, серцебиття, біль у серці, задишка, загальна слабкість, тремтіння рук, потовиділення, знепритомнення, нудота, здуття живота	Головний біль, запаморочення, серцебиття, біль у серці, задишка, загальна слабкість, тремтіння рук, потовиділення, знепритомнення, нудота, здуття живота, пов’язані зі швидким проходженням їжі при видаленні шлунка (демпінг-синдром), порушенням всмоктування вуглеводів (гіпоглікемічний синдром)	Зменшення або усунення усклад-нень	У межах своєї компетенції дати поради щодо режиму, якості, кількості харчування
Ризик рецидиву	Ризик рецидиву, пов’язаний із ростом пухлини, метастазуванням	Досягнення максимально тривалої ремісії	Передати необхідну інформацію та медичну документацію в поліклінічне відділення, лікарські амбулаторії з метою диспансеризації пацієнта
Втрата працездатності, соціальна ізоляція	Втрата працездатності у зв’язку із погіршенням загального стану, болем. Соціальна ізоляція через зміну зовнішнього вигляду, інвалідність	Допомога пацієнту соціально адаптуватися	Провести психологічну підтримку пацієнта та членів його родини. Навчити і залучити родичів пацієнта до догляду за ним у домашніх умовах, розповісти родичам про альтернативні заклади догляду за невиліковними хворими (хоспіси). Узяти участь в оформленні відповідної медичної документації для встановлення інвалідності

IV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

При демпінг-синдромі:

- рекомендувати пацієнту після переходу до перорального харчування вживати їжу 4—6 разів на добу малими порціями, суворо по годинах у положенні напівлежачи, а після їди близько 1 год полежати, приймати ферменти (фестал, мезим-форте, панкреатин);

- їжа має бути кімнатної температури.

Дієтотерапія:

w дати рекомендації щодо різних видів дієти:

- дієта, що стимулює секрецію, містить сокогінні речовини (дієта №2). Пацієнт має 5 разів на добу вживати їжу. Поступово дієтичний асортимент розширюється — призначають дієту № 15;

- при анацидних станах їжа має містити екстрактивні речовини;

- при демпінг-синдромі необхідне харчування з високою енергетичною цінністю дрібними порціями. їжа має бути повноцінною, містити клітковину з виключенням стимуляторів виділення жовчі, обмеженням жирів;

- при езофагіті виключають стимулятори виділення жовчі, призначають протерті страви (дієта № 1);

- при ентероколіті призначають дієту № 4;

- при супутніх захворюваннях печінки, підшлункової залози — дієту № 5а;

w забезпечити умови для лікування відповідними мінеральними водами (моршинська Б-1 і В-3, єсентуки № 15, боржомі). Наголосити пацієнту, що мінеральні води потрібно пити теплими, по 100—150 мл тричі на день за 15—30 хв до їди.

Відновне санаторно-курортне лікування (медсестра санаторно-курортного закладу стежить за дотриманням пацієнтом санаторного режиму):

- за призначенням лікаря здійснює контроль і в межах своєї компетенції дає рекомендації щодо дотримання пацієнтом відповідної дієти, залежно від виду післяопераційних ускладнень;

- за призначенням лікаря проводить медикаментозну терапію (парентеральне харчування, усунення анемії, вітамінотерапія), лікувальну фізкультуру;

- забезпечує проведення лікувальних процедур курортних факторів (мінеральні води, лікувальні ванни). Наприклад, медична сестра бальнеологічного відділення за призначенням лікаря забезпечує проведення пацієнтам мінеральних і хвойних ванн при запальних ускладненнях (гастрит культі, езофагіт).

Відновне лікування сприяє тому, що деяка частина інвалідів II групи стає обмежено працездатною, а інваліди III групи повертаються до попередньої роботи.

Медсестри поліклінічного відділення з метою профілактики та раннього виявлення рецидивів і метастазування разом з лікарем проводять диспансеризацію пацієнтів згідно з чинними наказами МОЗ України та клінічними протоколами, затвердженими Наказом МОЗ України № 554 від 17.09.2007 р.

Диспансеризація хворих на рак шлунка

		ЛПЗ загально- лікарняної мережі	Консультативна поліклініка спеціалізованого закладу	Стаціонар спеціалізованого закладу
Обстеження при диспансеризації хворих	Кратність обстеження	1-й рік — 1 раз на 3 міс. 2-й рік — 1 раз на 6 міс. У подальшому 1 раз на рік	1-й рік — 1 раз на 3 міс. 2-й рік — 1 раз на 6 міс. У подальшому 1 раз на рік	1-й рік — 1 раз на 3 міс. 2-й рік — 1 раз на 6 міс. У подальшому 1 раз на рік
	Обсяг обстеження	1. Фізикальне обстеження. 2. Лабораторне дослідження: — загальний аналіз сечі, крові; — біохімічне дослідження крові. 3. УЗД органів черевної порожнини та заочеревинного простору. 4. Обстеження в обсязі щорічного онкопрофогляду. 5. Фіброезофагогастродуоденоскопія	Обстеження проводять за потреби уточнення даних, отриманих на попередньому етані. Рентгенологічне дослідження шлунка	Поглиблене обстеження проводять за потреби уточнення даних, отриманих на попередніх етапах