Перелік тем розглянутих нижче:

1. «ФЕНОМЕНИ», СИМПТОМИ ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ ОРГАНА

2. НАСТОРОЖУЮЧІ СИГНАЛИ ТА ОПОРНІ СИМПТОМИ РАКУ

3. ДОДАТКОВІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ

4. ПРОМЕНЕВІ МЕТОДИ

5. ЕНДОСКОПІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

6. СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ

7. МЕДСЕСТРИНСЬКИЙ ПРОЦЕС В ПЕРІОД ПРОВЕДЕННЯ ФІЗИКАЛЬНОГО ОБСТЕЖЕННЯ, ЛАБОРАТОРНИХ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН

 

ДІАГНОСТИКА ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН

 

Встановлення діагнозу пухлини покладає на медичного працівника велику моральну та юридичну відповідальність. Визначення діагнозу раку хворому на інше захворювання інколи завдає непоправної психічної травми, яка в осіб з лабільною психікою може призвести до самогубства. Але гіршим наслідком псевдодіагнозу раку є застосування неадекватного лікування. Неправильний діагноз призводить не тільки до застосування небайдужої для організму променевої чи хіміотерапії, а також інвалідизації хворого.

 

Рівні діагностики злоякісних пухлин

Сьогодні практична медицина має багато засобів, що дають змогу розпізнати рак у початковій внутрішньоепітеліальній і мікроінвазивній стадії росту. Залежно від того, в якому з періодів розвитку діагностується пухлина, розрізняють рівні діагностики злоякісних пухлин:

- надзвичайно рання,

- рання,

- своєчасна,

- несвоєчасна (пізня).

Надзвичайно рання діагностика можлива в обмежених випадках. Наприклад, при деяких нейробластомах, лейкеміях, при облігатних передракових процесах: пігментна ксеродерма, дерматоз Боуена та еритроплакія Кейра.

Рання діагностика можлива при початкових стадіях, рак росте в епітелії проте не проростає базальної мембрани, тобто діагностується «рак на місці» (cancer in situ), внутрішньоепітеліальний, або преінвазивний рак. Метастази відсутні, ефект після адекватної терапії досягає 97...98% повного одужання.

Своєчасна діагностика раку. Це діагностика на стадії процесу T1-T2 N0 M0. Однак у цій стадії в 15...30% хворих є вже нерозпізнані доклінічні метастази в регіонарних лімфатичних вузлах, і навіть віддалені. Тому повне вилікування можливе лише в 70...85% випадків. Беручи до уваги, що розміри пухлини в цій стадії, наприклад, для раку грудної залози досягають 5 см, можна зробити висновок, що середній вік такої пухлини — кілька років. Для того, щоб своєчасно діагностувати таку пухлину в організмі, цього часу цілком досить.

Несвоєчасною (пізньою) є діагностика у всіх стадіях Т в поєднанні з метастазами в регіонарні лімфатичні вузли (N1, N2, N3) та віддаленими метастазами раку (М1).

 

Діагностика онкозахворювань залежить від локалізації патології. Вважається, що діагностика пухлин візуальних локалізацій не потребує особливих зусиль медиків, складних діагностичних маніпуляцій і дорогого технічного устаткування, і тому вимоги до діагностики є вищими.

Пухлини візуальних локалізацій:

-         пухлини шкіри;

-         пухлини губи;

-         пухлини слизової порожнини рота;

-         пухлини щитоподібної залози;

-         пухлини молочної залози;

-         пухлини зовнішніх статевих органів;

-         пухлини шийки матки;

-         пухлини прямої кишки.

Однак, слід визнати, що поділ на візуальні і невізуальні локалізації пухлин є досить умовним. Так, наприклад, діагностувати рак щитоподібної або молочної залози іноді буває значно важче, ніж рак стравоходу, шлунка чи товстої кишки. Пухлини невізуальної локалізації, із впровадженням сучасної ендоскопічної техніки в медицину, також стають "візуальними". Орієнтація населення через засоби масової інформації на необхідність негайного звернення в поліклініку при виявленні у себе новоутворень в грудній залозі, на і під шкірою, слизовій рота, шиї  та інших частинах тіла, це запорука до забезпечення ранньої діагностики і високої вірогідності вилікувати хворого на рак.

Набагато складнішою є діагностика пухлин внутрішніх локалізацій. На початкових стадіях ці пухлини нічим себе не проявляють. Якщо не проводити серед населення заходів направлених на організацію ранньої діагностики то хворі на рак будуть звертатись коли у них з’являються симптоми, пов’язані з порушенням функції органа. Їх ще називають “феноменами”.

 

«ФЕНОМЕНИ», СИМПТОМИ ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ ОРГАНА

Феномен обтурації.  Зустрічається при раку порожнистих органів. Феномен обтурації проявляється по-різному в кожному порожнистому органі. В стравоході – дисфагією, в кишці – непрохідністю, в передміхуровій залозі – дизурією, в легенях – ателектазом. Прогресування обтурації вимагає часто проведення невідкладних, частіше хірургічних, заходів, направлених на їх ліквідацію.

Феномен деструкції. частіше зустрічається при екзофітних і виразковах формах раку. Клінічно часто проявляється кровотечою або “скритою кров’ю” наприклад у калі при пухлинах ШКТ.

Феномен компресії виникає внаслідок тиску пухлини на оточуючі органи і тканини. Це зумовлює виникнення болевого синдрому або порушення функції прилеглого органу (якщо пухлина стискує магістральну вену то виникають ознаки венозного застою, холедох – виникає жовтяниця та ін.)

Феномен інтоксикації. Виникає як результат поширення пухлинного процесу в органах, які забезпечують процеси травлення і обміну речовин та видільної функції ( при раку шлунка, підшлункової залози, печінки, нирки, сечового міхура)

Феномен пухлиноподібного утворення. Найбільш вірогідна ознака злоякісного росту є наявність пухлини. За формою росту вони бувають: у вигляді вузла, поліпа, блюдце або грибовидної форми, “інфільтративної виразки”.

Інші феномени пухлини. При пухлинах які виникають з органів, які продукують біологічно активні речовини – апудоми виникають симптоми, пов’язані з продукцією гормонів або інших речовин (інсулома – розвиток гіпоглікемічних кризів, феохромоцитома, альдостерома – гіпертонія та ін.).

Інші фактори. Приєднання до ракового процесу інфекції, яка виникає при поширенні пухлини за межі органа (періколічні абсцеси, паранефрит при раку нирки).

 

Під час обстеження хворого з підозрою на рак застосовуються усі методи: анамнез життя і захворювання, огляд хворого, дані пальпації і перкурсії. Уважно зібраний анамнез життя може виявити несприятливий генетичний фон (пухлинні захворювання в родичів) або виробничі шкідливості, що мають відношення до виникнення цього захворювання. Наприклад, у робітників, що працюють з аніліновими барвниками, слід звернути особливу увагу на стан сечового міхура. «Хронічна пневмонія» у затятого курця може виявитися пухлиною легенів. Анамнез захворювання, детально зібраний і правильно інтерпретований, інколи може дати не менше, ніж складні методи дослідження для цілеспрямованого пошуку злоякісної пухлини.

Елементарні методи об’єктивного дослідження (пальпація усіх периферичних лімфатичних вузлів, дослідження per rectum тощо) може зробити зайвим застосування більш складних, дорогих і не зовсім безпечних методів діагностики. Тому перш ніж застосовувати сучасні агресивні методи діагностики, лікар зобов’язаний повністю використати класичні способи розпитування, огляду і фізичного дослідження хворого. Сучасні методи дослідження значно розширили можливості діагностики і широко застосовуються як у загальнолікарській мережі, так і в спеціалізованих закладах.

 

Оцінка скарг та анамнезу онкологічного хворого

Онкологічний хворий часто акцентує увагу на одному - двох симптомах, що його бентежать. При цьому залишають поза увагою інші, менш виражені, але порою не менш важливі для діагностики прояви хвороби. Тому не слід обмежуватися простою констатацією фактів. Слід активно розпитати хворого про наявність інших порушень, що зустрічаються при ураженні даного органу чи органів, функціонально з ним пов’язаних. Важливо також оцінити динаміку розвитку скарг, ступінь їх прояву, вплив на якість життя

Збираючи анамнез, необхідно визначити початок захворювання, час прояву перших ознак, тривалість, наявність професійних або побутових забруднень, хронічних захворювань, природжених пухлин, патологічних виділень, то що. Необхідні також відомості про раніше проведене лікування та його ефективність.

Під час збору анамнезу слід керувати діалогом, аби з’ясувати важливі деталі розвитку хвороби, котрим хворий може зовсім не придавати значення, а, навпаки, може акцентувати розповідь на подробицях, що не мають відношення до хвороби. Слід звернути увагу на перенесені в минулому захворювання та хірургічні втручання. Не рідко деталі анамнезу можуть мати вирішальне значення в ранній діагностиці пухлини, особливо це стосується пухлин внутрішніх органів.

 

Особливості об’єктивного обстеження при підозрі на злоякісну пухлину

Огляд. Не вдаючись до спеціальних методів обстеження можна оглянути розташовані на поверхні шкіри, нижньої губи, порожнини рота, анального відділу прямої кишки, зовнішніх статевих органів. Огляд може дати інформацію про асиметрію, розширені або застійні підшкірні вени черевної чи грудної стінки, асиметричну участь у диханні різних половин грудної клітки, видиму перистальтику кишечника та ін. Звертають увагу на деформацію контурів тих чи інших анатомічних структур, видимі патологічні виділення, порушення рухомості в суглобах, порушення функції.

Пальпація. Рак молочної залози, новоутворення м’яких тканин, кісток, лімфатичних вузлів виявляють при пальпації. Прощупуючи пухлину або зону її розташування, отримують цінні свідчення про розміри, консистенцію, рухомість, взаємозв’язок з оточуючими тканинами та органами. Визначають флуктуацію та болісність.

Для виявлення раку внутрішніх органів використовують систематичну пальпацію живота, перкусію та аускультацію грудної клітки.

Особливу увагу слід звернути на регіонарні лімфатичні вузли. Обов’язково оглядають та пальпують шийні, пахвові, надключичні, пахвинні та підколінні лімфовузли. Лімфовузли можуть бути збільшені внаслідок системних захворювань або ураження метастазами. Незмінені лімфовузли мають м’яку консистенцію, невеликі розміри, овальну форму, злегка сплющені, рухомі.

NB! При ураженні метастазами лімфатичний вузол збільшений у розмірах, щільний, іноді бугристий, спаяний з оточуючими тканинами та структурами, обмежено рухомий.

Обов’язковим елементом при об’єктивному обстеженні є пальпація печінки, яка уражується метастазами частіше за інші органи. Поверхня її при наявності метастазів стає щільною та бугристою. У разі пухлин черевної порожнини важливе ректальне обстеження на предмет виявлення метастазів у дугласовому просторі. У жінок необхідно виконати вагінальне обстеження, яке дозволяє виключити метастази в прямокишково-маткове заглиблення і жіночі статеві органи. Для деяких злоякісних пухлин характерна типова локалізація метастазів: для раку шлунку - ураження лімфатичних вузлів лівої надключичної ділянки (метастаз Вірхова), пупка (метастаз Марі Джозеф), метастаз в міхурово-прямокишкову клітковину (метастаз Шніцлера), у жінок - метастатичне ураження яєчників (метастаз Крукенберга).

 

Насторожуючі сигнали та опорні симптоми раку. При обстеженні первинного хворого слід звертати увагу на виявлення «сигналів раку»:

- симптом «неуспішного лікування» (виразкової хвороби, гастриту, ларингіту, пневмонії, циститу, геморою);

- симптом «плюс тканина», тобто ріст об’ємного утворення;

- синдром «малих ознак» (підвищена втомлюваність, зниження працездатності, втрата інтересу до оточуючого, дискомфорт, погіршення апетиту);

- патологічні виділення (кров’янисті, слизові);

- стійке порушення функції органу;

- паранеопластичні синдроми.

 

Стандарти обстеження онкологічного хворого

Стандартне обстеження онкологічних хворих регламентоване наказом Міністерства охорони здоров'я від 17.09.2007 № 554 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «онкологія». Узагальнюючи рекомендації щодо обстеження хворих з підозрою на рак слід виділити три етапи діагностики: лікарсько-профілактичні заходи загально лікарняної мережі (до 3-х днів), консультативна поліклініка спеціалізованої установи (до 8 днів), стаціонар спеціалізованої установи (до 10 днів).

Діагностика на етапі загальної лікарняної мережі:

-         об’єктивне обстеження,

-         виконання загально лабораторних обстежень,

-         рентгенографії грудної клітки,

-         УЗД черевної порожнини,

-         уточнюючі обстеження, наприклад, рентгенографія шлунку, мамографія,

-         обстеження в обсязі щорічного профілактичного огляду,

-         ЕКГ.

На етапі консультативної поліклініки проводяться:

-         об’єктивне обстеження,

-         уточнюючі рентгенологічні обстеження (рентгенологічна томографія, КТ),

-         МРТ,

-         уточнююча УЗД,

-         біопсія пухлини,

-         радіоізотопні обстеження,

-         консультації хірурга-онколога,

-         хіміотерапевта,

-         радіолога,

-         терапевта,

-         анестезіолога,

-         гінеколога за показаннями.

Стаціонарний етап передбачає:

-         поглиблене обстеження з використанням всіх необхідних методів,

-         морфологічні дослідження,

-         імуногістохімічні дослідження,

-         планування лікування,

-         реалізація плану лікування.

 

 

 

ДОДАТКОВІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ

 

Лише на основі даних клінічного обстеження (збір скарг та анамнезу, об’єктивного обстеження) неможливо визначити розповсюдженість (стадію) пухлини. Для цього проводять додаткові та спеціальні діагностичні обстеження.

Основу   діагностики   злоякісних   пухлин   становить   морфологічне підтвердження   діагнозу, яке необхідне також і для   юридичної   можливості   проведення травматичного хіміо-, променевого лікування і планування оперативного втручання.

Лабораторні дослідження

 Клінічні аналізи: аналіз крові, сечі, шлункового соку, калу необхідний у діагностиці первинного хворого. Наявність прихованої крові в сечі, калі, мокротинні є важливим симптомом злоякісної пухлини. Істотне значення має встановлення факту наростаючої анемізації.

Біохімічні методи

Специфічних біохімічних змін в організмі онкологічних хворих не встановлено. При дисемінованому раку передміхурової залози виявляють високий рівень кислої фосфатази у 75% хворих (при локалізованому раку < 20%); при раку підшлункової залози – збільшення амілази (25%), при раку печінки - збільшення печінкової фракції лужної фосфатази.

Біохімічні тести можуть виявити ендокринну секрецію пухлини і пояснити клінічні синдроми, які обумовлені ендокринною активністю пухлин. Виявляють високий рівень АКТГ, антидіуретичного, паратиреоїдного, тиростимулюючого, фолікулостимулюючого, лютеотропного, меланостимулюючого гормону, еритропоетину; кортизолу, адреналіну, норадреналіну, інсуліну, гастрину, серотоніну і т. д.

Біохімічні методи дозволяють визначити рівень деяких рецепторів до гормонів в пухлинній тканині (естрадіол, прогестерон, тестостерон, кортикостероїди).

 

 

ДОДАТКОВІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ

 

Додатковими методами вважають методи обстеження, які дають інформацію про розміри, поширення пухлини, залучення лімфатичних вузлів, наявність метастазів.

 

Променеві методи:

-                рентгенологічні: ангіографія, дуктографія, іригографія, іригоскопія, краніографія, лімфографія, мамографія, метросальпінгографія, томографія, урографія екскреторна, цистографія, комп’ютерна томографія (КТ);

-                магнітно-резонансна томографія;

-                ультразвукова діагностика;

-                радіонуклідні (сцитніграфія);

-                термографія.

Гістеросальпінгографія (метросальпінгографія) — це рентгенологічний метод дослідження матки та маткових труб з використанням рентгенконтрастного засобу. Контрастний засіб вводиться через цервікальний канал, в результаті чого на рентгенограмах отримують зображення, що дозволяє оцінити стан порожнини матки та прохідність маткових труб.

Методика проведення гістеросальпінгографії. У цервікальний канал вводиться балон-катетер та виконується оглядовий знімок малого тазу. Після цього під контролем рентгеноскопії лікар повільно вводить контрастний засіб у порожнину матки. В процесі заповнення матки та маткових труб виконується необхідна кількість (зазвичай 2-3) рентгенівських знімків. Дослідження триває до 15-20 хвилин. Після введення контрастного засобу необхідно знаходитись під наглядом медичного персоналу не менше 30 хвилин для контролю індивідуальних реакцій на контрастну речовину.

Протипоказання до проведення гістеросальпінгографії:

- вагітність, тому процедуру виконують на 7-10 дні від першого дня останньої менструації,

- ознаки гострого запального процесу органів малого тазу,

- маткова кровотеча.

- алергічні реакції на йод, контрастні речовини чи медикаменти.

 

Мамографія – рентгенологічне дослідження грудних залоз. Найбільш ефективний метод ранньої діагностики патології грудної залози, що дає змогу виявити пухлину діаметром від 0,3 см і непрямі ознаки патологічного процесу, а також диференціювати доброякісні і злоякісні новоутворення.

Виконується на спеціальних рентгенівських апаратах – мамографах, що забезпечують низьку дозу опромінення з використанням або спеціальної високочутливої ​​плівк, або зі створенням цифрових знімків. Проведення мамографічних досліджень на звичайних рентгенівських апаратах неприпустиме. Мамографія виконується, як правило, в двох проекціях: прямій (краніокаудальній) і косій. Дослідження проводиться з обох сторін, незалежно від локалізації підозрілого вогнища, з метою своєчасної діагностики клінічно безсимптомного перебігу раку з протилежної сторони.

Щоб зменшити дозу опромінення й отримати знімки більш високої якості дослідження проводиться при деякому стисненні грудної залози. Під час дослідження використовують стереотаксичні приставки, які дають змогу проводити пункційну біопсію при пухлинах in situ.

Дослідження проводять на 7-й - 10-й день від першого дня менструального циклу. Жінкам у менопаузі мамографія виконується в будь-який зручний час. Кожній жінці після 40 років рекомендується щорічно проходити мамографію (якщо лікар не рекомендує частіше).

Дуктографія молочної залози – рентгенографічне дослідження проток молочної залози після введення в них контрастної речовини.

 

 

Image8 a5f80ded773890e8976773ec1147a5c1

Фото. Проведення мамографії.

 

 

Untitled-2

Фото. Проведення мамографії в двох проекціях. Джерело: www.oncologyclinic.ru

 

 

504795

Фото. Аналіз цифрових знімків отриманих під час мамографії.

 

 

Комп’ютерна томографія (КТ) — один із найсучасніших методів променевої діагностики, що      базується на принципі побудови рентгенівського зображення органів і тканин за допомогою комп’ютера. При КТ отримують чітке зображення органів та пухлини виключно в тій площині, в якій проводять дослідження, без накладання сусідніх структур.

 

UPMCEast_CTscan

Фото. Комп'ютерний томограф.

Джерело: en.wikipedia.org

 

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — діагностичний метод, що базується на принципі ядерно-магнітного резонансу (можливість зміни реакції ядер водню, що містяться переважно у тканинній рідині або жировій клітковині, у відповідь на застосування радіочастотних імпульсів у стабільному магнітному полі). Тобто отримується відповідний сигнал для побудови томографічного зображення, що дає змогу диференціювати навіть невеликі пухлини діаметром до 1 см в гортані, трахеї, бронхах, щитоподібній залозі, стравоході. Добре видно судинні елементи черевної порожнини, нирки, підшлункову залозу, збільшені лімфовузли. Зображення інших паренхіматозних органів поступається КТ.

Переваги МРТ:

- виключно високе контрастування тканин,

- зображення у всіх анатомічних проекціях в ході одного дослідження,

- вивчення динамічних процесів пов'язаних з рухом біологічних рідин (крові, ліквору, сечі, жовчі).

 Недоліки МРТ:

- високу (не тільки в Україні, але і у всьому світі) вартість дослідження,

- неможливість проведення при наявності у пацієнта феромагнітних імплантатів.

 

148

Фото. Прилад для проведення магнітно-резонансної томографії.

 

 

Parasagittal_MRI_of_human_head_in_patient_with_benign_familial_macrocephaly_prior_to_brain_injury_(ANIMATED)

Анімація. Мультиплікація із кількох знімків МРТ голови.

Джерело: wikipedia.org.Parasagittal MRI of human head in patient with benign familial macrocephaly prior to brain injury (animated).

 

 

Позитронна емісійна томографія (ПЕТ) – винятково ефективний метод досліджень пацієнтів з онкопатологією. Широке поширення пов'язане з розробкою і технічним удосконаленням приладів, призначених для дослідження всього тіла. ПЕТ дозволяє одержувати унікальну інформацію про метаболічну активність пухлин і змінах метаболізму, пов'язаних із проведеною терапією. По швидкості і інтенсивності накопичення ізотопоміченних метаболітів або спеціальних лікарських препаратів можна судити про біологічні особливості пухлинної тканини в порівнянні з тканиною інтактною, а також оцінювати ефективність лікування і складати прогноз подальшого перебігу процесу.

 

Радіонуклідна діагностика (сцинтіграфія)

Сцинтіграфія – метод полягає у введенні в організм радіоактивних ізотопів і отриманні зображення органа шляхом реєстрації гама- випромінювання. Пацієнту вводять радіоіндикатор – препарат, що складається з молекули-вектора і радіоактивного маркера (ізотопу). Молекула-вектор поглинається певною структурою організму (орган, тканина, рідина). Радіоактивна мітка служить «передавачем»: випромінює гамма- промені, які реєструються гамма- камерою. Радіоактивні ізотопи приймаючи участь в метаболізмі організму, дозволяють вивчати особливості його перебігу, не спотворюючи фізіології досліджуваного процесу.

Ізотопи  можуть  вводитися  перорально  чи  внутрішньовенно:

- радіоактивний фосфор (Р32) - з метою діагностики пухлин кісток,

- хлорид міді (Сu64) вводиться пеорально з метою діагностики захворювань нирок,

- радіоактивний йод (І123) вводиться перорально чи внутрішньовенно для діагностики   захворювань щитовидної залози,

- І125 -для діагностики захворювань нирок і тд.

За допомогою радіоізотопної діагностики надається можливість вивчити функцію і топографію органу, його форму, величину та контури, визначити ступінь розповсюдження пухлини і її взаємовідношення   з оточуючими тканинами, виявляти наявність метастазів. Крім того за допомогою ізотопів можна в динаміці спостерігати за патологічним процесом, та оцінювати ефективність проведеного лікування.

 

1200px-Scyntygrafia

Фото. Прилад для проведення сцинтіграфії.

Джерело: en.wikipedia.org

 

 

F2.medium

Фото. А – сцинтіграфія грудної залози. В – мамографія.

Клінічний випадок. Пацієнтка 52 років, внутрішньопротокова карцинома in situ у верхньозовнішньому квадранті лівої грудної залози.

Джерело: jnm.snmjournals.org

 

Термографія — метод дослідження, що ґрунтується на виявленні термоасиметрії (гіпер- або гіпотермічних ділянок). Термографія дає змогу проводити топічну діагностику патологічних процесів, оцінювати ефективність проведеного консервативного лікування. За різницею температур можна виявити запальні вогнища, доброякісні та злоякісні процеси.

 

cammed[1]

Фото. Прилад для термографії.

 

breast-cancer-thermography[1]

Фото. Термографія грудних залоз.

Джерело: http://www.quickiwiki.com/en/Breast_thermography

 

Ендоскопічні дослідження — методи безпосереднього огляду внутрішніх органів оком із використанням волоконної оптики (ендоскопів). Вони є надзвичайно цінними для діагностики пухлин багатьох локалізацій та дозволяють виявити найнезначніші зміни на поверхні слизової оболонки органу і, крім того, виконувати біопсію для морфологічного дослідження. Про наявність ендофітної пухлини (інфільтративний ріст) свідчать непрямі ознаки (ригідність органа, зменшення його розмірів, інфільтрація слизової оболонки, виразкування). При екзофітній пухлині на ніжці невеликих розмірів під час дослідження під візуальним контролем можна її видалити.

Ендоскопічні методи: фіброезофагоскопія, фіброезофагогастродуоденоскопія, фіброколоноскопія ректоромапоскопія, лапароскопія, кольпоскопія, гістероскопія, орофарингоскопія, епіфарингоскопія ларингоскопія, риноскопія, хромоцистоскопія, цистоскопія, дерматоскопія.

Лапароскопія – один із методів сучасної хірургії, при якому огляд органів черевної порожнини проводиться через невеликі отвори в черевній стінці, за допомогою спеціальних оптичних приладів. Лапароскопія може застосовуватися з метою діагностики та оперативного втручання для більшості хірургічних та гінекологічних захворювань.

Кольпоцервікоскопія – це огляд шийки матки, цервікального каналу і стінок піхви оптичним приладом – кольпоскопом під збільшенням від 3 до 40 разів. Метод дозволяє виявляти   ранні патологічні зміни епітелію, як доброякісного, так і передракового характеру. Кольпоскоп –  оптичний прилад з можливістю збільшення від 3 до 40 разів, можуть бути оснащені світлофільтрами, що сприяє більш чітко оцінити судини шийки матки. У сучасних діагностичних центрах проводитися кольпоскопія фото- та відео-кольпоскопія.

Гістероскопія – огляд стінок порожнини матки за допомогою гістероскопа, з подальшим проведенням (при необхідності) діагностичних і оперативних маніпуляцій. Гістероскопія дозволяє виявляти й усувати внутрішньоматкову патологію, проводити біопсію тканин, видаляти поліпи ендометрію.

 

Ультразвукове дослідження – це дослідження органів і тканин за допомогою ультразвукових "хвиль". Проходячи через тканини різної щільності, а точніше через межу між різними тканинами, ультразвук по-різному відбивається від них. Спеціальний приймаючий датчик фіксує ці зміни, переводячи їх у графічне зображення, яке може бути зафіксоване на моніторі або спеціальному фотопапері.

 

 

СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ В ОНКОЛОГІЇ

До спеціальних відносять методи морфологічного та цитологічного виявлення пухлини в матеріалі, який отриманий за допомогою біопсії. 

Морфологічні методи дослідження

- цитологічний,

-                гістологічний,

-                імуногістохімічний,

-                молекулярно-генетичний.

 

Цитологічна діагностика – метод дослідження під мікроскопом клітин організму, які самостійно відшарувалися від тканин або штучно відшарованих. Досліджують клітини отримують із різних порожнин та виділень (харкотиння, сеча), шляхом зскрібків та відбитків з виразок (виразки шкіри, язика і т.д.), а також пункції пухлин (молочної залози, м’яких тканин, лімфовузлів та пухлин кісток), із промивних вод, транссудату, ексудату, мазків. Препарати готують у вигляді тонких мазків, подібно мазкам крові, так, щоб клітинні елементи розташовувалися в них одношарово. Для забарвлення препаратів використовують гематологічні методики (по Паппенгейму, Лейшману), а також гематоксилін-еозин. Це дослідження можна провести швидко, навіть в амбулаторних умовах. Правильно виконане цитологічне дослідження забезпечує достовірність діагнозу в 78-90 % випадків.

NB! Важливе значення в ранній діагностиці раку шийки матки має цитологічний скринінг.

Цитологічний скринінг — масове цитологічне обстеження здорових жінок для виявлення раку шийки матки. У клінічній практиці застосовують двоетапну програму обстеження та діагностики захворювань шийки матки. На першому етапі використовують цитологічний скринінг під час щорічних профілактичних гінекологічних оглядів жінок починаючи з 18 років. Другий етап передбачає обстеження жінок, у яких виявлені атипові клітини, із застосуванням кольпоцервікоскопії, повторного більш детального дослідження, прицільної біопсії. Ця двоетапна програма обстеження дозволяє діагностувати у 80% жінок з виявленими змінами в піхвових мазках доброякісні процеси фонового характеру, у 18-19% передракові стани, у 1-2% рак шийки матки.

 

Додаткова інформація:

Скринінг (англ. screening у прямому значенні – просіювання) – система організаційних заходів для масового періодичного обстеження населення із клінічно безсимптомною патологією з метою раннього (доклінічного) виявлення онкологічного захворювання за допомогою швидких, простих тестів або обстежень.

Критерії оцінювання ефекту скринінгу:

- чутливість скринінгу –  ефективність тесту в виявленні раку серед людей, що мають хворобу.

- специфічність скринінгу –  ймовірність того, що серед людей, які не мають хвороби, результат тесту буде негативним.

- прогностичність позитивного результату – ймовірність того, що люди з позитивним результатом тесту мають хворобу;

- прогностичність негативного результату – ймовірність того, що люди з негативним результатом тесту не мають хвороби;

 

Скринінгові дослідження для ранньої діагностики злоякісної та передракової патології:

- тест Папаніколау (цитологічний скринінг раку шийки матки) - для виявлення передракових змін (дисплазії) і профілактики раку шийки матки;

- мамографія - для виявлення випадків раку молочної залози;

- колоноскопія - для виключення колоректального раку;

- дерматологічний огляд для виключення меланоми.

 

 

Гістологічне дослідження — це дослідження під мікроскопом тканин з метою діагностики будь-якого захворювання. Тканини зазвичай отримують шляхом біопсії, після хімічної фіксації зі шматочка тканини за допомогою мікротома роблять дуже тонкий зріз, поміщають під спеціальне скло й досліджують під мікроскопом. Цей метод найбільш точно характеризує злоякісну пухлину, її гістологічну структуру, ступінь диференціації (злоякісності) та глибину проростання пухлини.

NB! Доведено важливе значення одночасного оцінювання гістологічних і цитологічних препаратів, що зводить помилки морфологів до мінімуму і має надважливе значення в онкології. На сьогодні клінічний діагноз в онкології є фактично клініко-морфологічним.

Види біопсії

Біопсія аспіраційна (пункційна) — форма біопсії, при якій отримання біологічного матеріалу (біоптату) здійснюється за допомогою ін’єкційної голки. Після проколу шкіри над пухлиною сухим шприцом аспірують клітинні маси, роблять мазки на склі і після відповідного забарвлення проводять цитологічне дослідження. Застосовують при дослідженні лімфатичних вузлів, грудної та щитоподібної залоз, м’яких тканин і кісткових пухлин.

Біопсія випадкова — форма біопсії, при якій матеріал отримують “несподівано”, наприклад, при відкашлюванні пацієнтом шматка пухлини бронха.

Біопсія ексцизійна — форма біопсії, при якій проводять хірургічне видалення всього патологічного вогнища. Найчастіше застосовують при злоякісних процесах шкіри, грудної залози, збільшенні лімфовузла. Часто проводиться і з лікувальною метою.

Біопсія інцизійпа — форма біопсії, при якій здійснюють вирізання одного або декількох шматків пухлини — при пухлинах великих розмірів.

Біопсія щипцева — форма біопсії, при якій шматочок тканини отримують за допомогою щипців різної конструкції, наприклад, при ендоскопічних дослідженнях.

Кюретаж — форма біопсії, при якій біологічний матеріал отримують шляхом вишкрібання матки чи гайморової пазухи.

Трепанобіопсія — форма біопсії, при якій отримують стовпчик тканини за допомогою спеціально сконструйованої для цієї мети голки. Трепанобіопсію застосовують при дослідженні кісток, щільних метастазах у лімфовузлах, для стернальних пункцій (гемобластози).

NB! Негативна відповідь цитологічного дослідження не є приводом для однозначного виключення діагнозу раку.

 

Імуногістохімічне дослідження — сучасний метод морфологічної діагностики, який полягає у візуалізації та оцінюванні за допомогою мікроскопа результатів реакції антиген-антитіло в зрізах тканини. Антигеном виступають клітини пухлини, антитіла отримують із сироватки крові імунізованих тварин. Метод високоефективний, у 95 % вдається достовірно визначити пухлину, органну належність.

 

Імунодіагностика. Маркери пухлин

Низка речовин (продукти життєдіяльності пухлинної тканини або речовини, що продукуються нормальними тканинами у відповідь на інвазію раковими клітинами) з'являються у пухлині або в рідких середовищах організму (кров, лімфа, плевральна, асцитична рідина, сеча) в кількості, яка в десятки та сотні разів перевищує їхню концентрацію у нормі або на тлі інших захворювань. Ці речовини називають маркерами пухлин (ембріональні білки, ферменти, гормони, а також імуноглобуліни). Наприклад: ембріональні антигени (α-фетопротеїн (АПФ), раковий ембріональний антиген (РЕА), інші пухлиноасоційовані антигени (СА 125, СА 19-9, MCA). Ці речовини або продукуються пухлиною, або є відповіддю організму на злоякісний процес. Маркери пухлин використовують з метою діагностики пухлин та контролю за перебігом хвороби.

Найбільш вивчені маркери та широко застосовуються:

• α-фетопротеїн (АФП):

-         в 100% хворих на рак печінки,

-         у третини хворих на тератому яєчка та яєчника,

-         у 20% хворих з метастазами в печінку

• раковий ембріональний антиген - при раку товстої кишки;

• β-ХГ - при хоріонепітеліомі матки, міхурцевий занесок.

• СА 125 - при раку яєчників,

• СА 19-9 - при раку підшлункової залози

• СА 15-3 і МСА для оцінки ефективності хіміо- та променевої терапії при раку молочної залози,

• раковий ембріональний антиген (PEA):

- в 70-75 % хворих на рак товстої кишки, підшлункової залози, легень,

- у 50 % рак грудної залози, тіла матки,

- у 35 % рак яєчників,

- проте, помірне підвищення PEA може виявитись у 10-40 % хворих із непухлинними захворюваннями.

Значним досягненням у галузі імунодіагностики є застосування біотехнології отримання моноклональних антитіл (МКАТ). Це одне з найбільших відкриттів у біології останнього двадцятиріччя. Воно базується на використанні гібриду лімфоцита миші та клітини плазмоцитоми людини, який здатний продукувати абсолютно однакові і специфічні антитіла. Отримано МКАТ не тільки проти різних пухлиноасоційованих антигенів, але й проти окремих клітинних органоїдів і ферментів (мікросом, лізосом, кислої фосфатази ракової пухлини передміхурової залози тощо). МКАТ можна позначити радіонуклідами, що значно збільшує точність діагностики. Створено вже індустрію виготовлення МКАТ. За своєю чутливістю і специфічністю використання МКАТ не має конкурентів серед інших лабораторних тестів і безумовно відкрило нову епоху в діагностиці.

 

 

 

 

 

МЕДСЕСТРИНСЬКИЙ ПРОЦЕС

в період проведення фізикального обстеження, лабораторних та інструментальних досліджень для діагностики злоякісних пухлин

 

Визначення проблем пацієнта, медсестринська опіка в період від встановлення діагнозу до початку лікування здійснюються переважно медсестрою онкологічного кабінету поліклініки, маніпуляційною, палатною медсестрою онкологічного відділення, онкодиспансеру, лаборантами, медсестрами діагностичних кабі­нетів.

 

 

І. МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

Під час проведення лабораторних, інструментальних, морфо­логічних досліджень для уточнення чи встановлення діагнозу злоякісної пухлини палатна, маніпуляційна медсестра користу­ється загальноприйнятою схемою медсестринського обстеження, звертаючи особливу увагу на:

- анамнестичні дані: наявність у пацієнта в минулому алер­гії на певні препарати (місцеві анестетики, які вводять перед ен­доскопічними дослідженнями, препарати йоду, що застосовують­ся для контрастування);

- дані об’єктивного обстеження:

Проводять огляд пацієнта:

§  пацієнту пропонують по­вністю роздягнутися,

§  оцінюють конституцію,

§  колір шкіри,

§  наяв­ність патологічних утворень:

пухлин,

    випинань,

    западань,

    руб­ців,

    пігментних плям,

    вузликів,

    тріщин,

    кровоточивості,

    ділянок запалення,

    розширення підшкірних вен.

Проводять пальпацію периферійних лімфовузлів, вимірюють артеріальний тиск, ви­значають частоту, напруження та наповнення пульсу, частоту ди­хання, вимірюють температуру тіла, зважують пацієнта, (маса тіла враховується при розрахунку дози контрастної речовини від­повідно до інструкцій).

Ці дані необхідні для визначення показань та протипоказань при проведенні додаткових методів дослідження і вибору най­більш оптимального з них.

 

ІІ. МЕДСЕСТРИНСЬКА ДІАГНОСТИКА І ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ПАЦІЄНТА

Типові наявні проблеми при підготовці та проведенні обсте­жень онкологічних хворих

Недостатність знань про заплановані лікарем обстеження.

Страх перед проведенням діагностичних процедур.

Відмова від діагностичних процедур.

Типові потенційні проблеми при підготовці та проведенні об­стежень онкологічних хворих

Ризик виникнення ускладнень під час чи після проведення діа­гностичних процедур.

 

ІІІ. ПЛАНУВАННЯ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

 

Проблеми

онкологічних

хворих

Медсестринські

діагнози

Мета

Планування медсестринських втручань

Страх перед запланова­ними лікарем досліджен­нями

Страх перед запланованими лікарем дослі­дженнями через брак інформації

Надання пацієнту інформації про необхід­ні дослі­дження

Попередньо узгодивши з лікарем, вибрати тактику поводження з пацієнтом, повідомити про призначені дослідження, коротко роз­повісти про них, отримати згоду на їх проведення.

Розповісти пацієнту про важливість, безпеч­ність, неболючість дослі­джень та достатній досвід лікаря

Відмова від досліджень

Відмова від до­сліджень через неадекватну оцінку власного стану здоров’я, через неестетич­ність, неприємні відчуття, болю­чість під час їх проведення

Отримання згоди паці­єнта на про­ведення всіх необхідних досліджень

Переконати у необхідності проведення досліджень (див. попередній пункт). Навести приклади важли­вості та інформативності призначених методів діагностики

Ризик виникнення ускладнень під час чи після проведення діагностич­них дослі­джень

Ризик виник­нення усклад­нень під час чи після прове­дення діагнос­тичних дослі­джень через психофізичні зміни стану пацієнта (страх, загальна слаб­кість, алергійні реакції тощо), відсутність інформації

Запобігання

ускладнен­ням

Підготувати пацієнта фізично і психологічно до призначених дослі­джень.

Навчити пацієнта правиль­ної поведінки під час дослі­дження.

Асистувати лікарю при проведенні досліджень.

У разі виникнення усклад­нень (знепритомнення, місцеві алергійні реакції, анафілактичний шок тощо) надати невідкладну допо­могу

 

 

 

IV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Функціональні обов’язки медсестри під час підготовки та про­ведення досліджень онкологічним хворим

 

Назва дослідження

Функції медсестри у підготовці пацієнтів

Фіброезофагогастро-дуоденоскопія

Функціональні обов’язки палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

— повідомити пацієнта про час і місце проведен­ня дослідження, отримати згоду на його прове­дення;

— пояснити пацієнту мету і хід маніпуляції. Наголосити, що дослідження (планове) прово­дять натще (не раніше ніж через 6—8 год після останнього вживання їжі);

— запропонувати пацієнту спорожнити сечовий міхур і кишки;

— нагадати, щоб пацієнт прийшов в ендоскопіч­ний кабінет із рушником.

Підготовка медсестри ендоскопічного кабінету:

- надіти фартух;

- помити руки з милом, обробити спиртовим розчином, надягти стерильні рукавички.

Функціональні обов’язки медсестри ендоскопіч­ного кабінету:

- підготувати фіброгастроскоп до роботи;

- перед проведенням місцевої анестезії слід уважно зібрати у пацієнта алергологічний анамнез, а також зробити пробу на індивідуаль­ну чутливість до анестетика;

- за призначенням лікаря провести премедикацію і місцеву анестезію;

- за потреби приготувати все необхідне для про­ведення біопсії та цитологічного дослідження;

- зробити записи у відповідній медичній доку­ментації;

- відправити досліджуваний матеріал у гістоло­гічну чи цитологічну лабораторію;

- наголосити пацієнту, щоб протягом 2 год (термін дії місцевого анестетика) він не вживав рідини і їжі для запобігання потраплянню їх у дихальні шляхи.

Підготовка пацієнта в ендоскопічному кабінеті:

- пацієнт має зняти зубні протези (за їх наявності);

- попросити пацієнта широко розкрити рот для зрошення за допомогою пульверизатора слизової оболонки глотки 2 % розчином лідокаїну чи дати прополоскати горло цим розчином;

- попросити досліджуваного лягти на лівий бік із витягненою лівою і зігнутою в колінному та кульшовому суглобах правою ногами;

- під голову підкласти валик, у рот дати загуб­ник;

- підтримувати голову пацієнта, після введення фіброгастроскопа рекомендувати зробити ковтальний рух, потім глибоко дихати для змен­шення блювального рефлексу;

- після обстеження всі деталі фіброгастроскопа продезінфікувати згідно з чинними наказами МОЗ.

NB! Ослаблених пацієнтів, що перебувають на стаціо­нарному лікуванні, в ендоскопічний кабінет і у відділення супроводжує палатна медсестра

Ректороманоскопія

Функціональні обов’язки палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

- повідомити пацієнта про час і місце проведен­ня дослідження;

- пояснити пацієнту мету і хід маніпуляції, отримати згоду на її проведення;

за 2—3 дні до дослідження пацієнту дати послаблювальні засоби (20 % розчин магнію сульфату по 1 столовій ложці три рази на день);

- увечері перед дослідженням пацієнту постави­ти 2 очисні клізми з інтервалом в 1 год (для очи­щення прямої і сигмоподібної кишки);

- дозволити пацієнту легку вечерю (наприклад, чай з печивом);

- уранці, за 2 год до дослідження, поставити пацієнту очисну клізму, спорожнити кишки до отримання чистих вод;

- наголосити, що дослідження проводять натще.

Підготовка медсестри ендоскопічного кабінету:

- надіти фартух;

- руки помити з милом, висушити, обробити спир­товим розчином, надягти стерильні рукавички.

Підготовка пацієнта в ендоскопічному кабінеті:

- пояснити пацієнту хід і мету маніпуляції;

- надати пацієнту колінно-ліктьового положен­ня з стопами, опущеними за край ректороманосконічного стола.

Функціональні обов’язки медсестри ендоскопіч­ного кабінету:

- скласти і підготувати до роботи ректороманоскоп;

- уведення ректороманоскопа і огляд нижніх відділів кишок здійснює лікар, а медсестра допомагає йому під час маніпуляції;

- за потреби приготувати все необхідне для проведення біопсії та цитологічного дослідження;

- зробити записи у відповідній медичній доку­ментації;

- відправити досліджуваний матеріал у гістоло­гічну чи цитологічну лабораторію;

- видати пацієнту висновок, підписаний лікарем;

після дослідження розібрати ректороманоскоп, провести дезінфекцію і передстерилізаційне оброблення згідно з чинними наказами МОЗ України.

NB! Ослаблених пацієнтів, що перебувають на ста­ціонарному лікуванні, в ендоскопічний кабінет і у відділення супроводжує палатна медсестра

Фібробронхоскопія

Функціональні обов’язки палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

- повідомити пацієнта про час і місце проведення дослідження, отримати згоду на його проведення;

- пояснити пацієнту мету і хід маніпуляції.

Підготовка медсестри ендоскопічного кабінету:

- надіти фартух;

- руки помити з милом, висушити, обробити спиртовим розчином, надягти рукавички.

Підготовка пацієнта в ендоскопічному кабінеті:

- дослідження проводять натще під місцевою анестезією або загальним знеболюванням;

- пацієнт має зняти зубні протези (за їх наявності).

Якщо дослідження проводитиметься під загаль­ним знеболюванням:

- за 30 хв до дослідження за призначенням лікаря провести премедикацію (1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, 1 мл 2 % розчину промедолу і 1 мл 1 % розчину димедролу);

- на­дати пацієнту положення лежачи на спині (при загальному знеболюванні) або сидячи (при місцевій анестезії), нахиливши тулуб дещо вперед з опущеними між ноги руками (для роз­слаблення м’язів шиї та плечового поясу).

Функціональні обов’язки медсестри ендоскопіч­ного кабінету:

- скласти і підготувати до роботи фібробронхоскоп;

- уведення фібробронхоскопа і огляд верхніх дихальних шляхів та бронхіального дерева здійснює лікар, а медсестра допомагає йому під час маніпуляції;

- за потреби приготувати все необхідне для проведення біопсії та цитологічного дослідження;

- зробити записи у відповідній медичній доку­ментації;

відправити досліджуваний матеріал у гістоло­гічну чи цитологічну лабораторію.

У разі застосування місцевої анестезії:

- наголосити пацієнту, щоб протягом 2 год після дослідження (термін дії місцевого анесте­тика) він не вживав рідини і їжі для запобігання потраплянню їх в дихальні шляхи;

- попередити пацієнта про можливу появу від­чуття дертя в горлі, кашлю, рекомендувати про­тягом 2—3 днів не вживати гарячу та гостру їжу;

після процедури всі деталі фібробронхоскопа продезінфікувати згідно з чинними наказами МОЗ.

NB! Ослаблених пацієнтів, що перебувають на стаціо­нарному лікуванні, в ендоскопічний кабінет і у відділення супроводжує палатна медсестра

Цистоскопія

Функціональні обов’язки палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

- повідомити пацієнта про час і місце проведен­ня дослідження, отримати згоду на його прове­дення;

- пояснити пацієнту мету і хід маніпуляції.

Підготовка медсестри ендоскопічного кабінету:

- надягнути фартух;

- помити руки з милом, обробити спиртовим розчином, надягти стерильні рукавички;

Підготовка пацієнта в ендоскопічному кабінеті:

- запропонувати пацієнтові зайняти відповідне положення на урологічному кріслі;

- спорожнити сечовий міхур шляхом катетери­зації;

- зовнішні статеві органи обробити розчином фурациліну 1:5000;

- обкласти зовнішні статеві органи стерильни­ми серветками або простирадлами.

Функціональні обов’язки медсестри ендоскопіч­ного кабінету:

- підготувати цистоскоп до роботи:

а) перевірити прозорість оптики, справність рухомих частин, електричне освітлення;

б) складові частини цистоскопа промити сте­рильним ізотонічним розчином натрію хлориду і викласти на стерильний столик;

в) перед уведенням у сечівник цистоскоп змасти­ти стерильним гліцерином (він розчиняється в промивній рідині і не утруднює огляд);

- підготувати кухоль Есмарха або шприц Жане, заповнений 0,2 % розчином фурациліну (темпе­ратура відповідає температурі тіла) для введення в сечовий міхур (100—150 мл);

- підготувати все необхідне для катетеризації сечового міхура;

уведення цистоскопа і огляд сечового міхура здійснює лікар, а медсестра допомагає йому під час маніпуляції;

- подавати розчини антисептиків (0,2 % розчин фурациліну для оброблення зовнішніх статевих органів, для заповнення сечового міхура);

- за потреби приготувати усе необхідне для виконання біопсії, цитологічного дослідження біопсійного матеріалу та промивних вод сечового міхура;

- зробити записи у відповідній медичній докумен­тації;

- відправити досліджуваний матеріал у гістоло­гічну чи цитологічну лаболаторію;

- цистоскоп у розібраному вигляді занурити в один із дезінфекційних розчинів і провести передстерилізаційне оброблення та стерилізацію згідно з наказами та інструктивними листами МОЗ України.

NB! Ослаблених пацієнтів, що перебувають на стаціо­нарному лікуванні, в ендоскопічний кабінет і у відділення супроводжує палатна медсестра

Рентгенографія

кісток

Функціональні обов’язки палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

- повідомити пацієнта про час і місце проведен­ня дослідження, отримати згоду на його прове­дення;

- пояснити пацієнту мету і хід маніпуляції;

- написати направлення в рентгенкабінет;

- доставити пацієнта для проведення дослі­дження в рентгенкабінет (записати на черговість дослідження). В екстрених випадках досліджен­ня проводять позачергово;

- супроводжувати пацієнта в рентгенкабінет і назад у відділення (спосіб транспортування залежить від стану пацієнта);

- простежити за записом в історію хвороби про результати дослідження;

- забрати рентгензнімок і зберігати його у відповідному паперовому конверті (найчастіше це папір чорного кольору).

Підготовка пацієпта до обстеження:

- за наявності відкритих ушкоджень провести перев’язку. Накладати тільки суху асептичну пов’язку!;

- із волосся вийняти металеві шпильки і закол­ки, із шкіри зняти смужки лейкопластиру

Іригографія, іригоскопія

Функції палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

- повідомити пацієнта про час і місце проведен­ня дослідження, отримати згоду на його прове­дення;

- пояснити пацієнту мету і хід маніпуляції;

- написати направлення в рентгенкабінет;

- доставити пацієнта для проведення дослі­дження в рентгенкабінет, записати на черговість дослідження (в екстрених випадках дослідження проводять позачергово);

- супроводжувати пацієнта в рентгенкабінет і назад у відділення (спосіб транспортування залежить від стану пацієнта);

- простежити за записом в історію хвороби про результати дослідження;

забрати рентгензнімок і зберігати його у відпо­відному паперовому конверті (найчастіше це напір чорного кольору).

Підготовка пацієнта до дослідження:

- за 2—3 доби перед проведенням дослідження слід виключити з раціону пацієнта їжу, яка сти­мулює газоутворення: чорний хліб, молоко, овочі, фрукти. Очищення товстої кишки провести за допомогою проносних засобів і очисних клізм;

- за потреби попросити пацієнта придбати порошок барію і рентгенівську плівку.

Функціональні обов’язки медсестри рентгенка­бінету:

- приготувати розчин контрастної речовини і гумову грушу;

- у рентгенологічному кабінеті пацієнту ввести в товсту кишку за допомогою клізми барієву суміш (200 г барію сульфату, 10 г таніну, 1 л води);

- провести дезінфекцію використаних матеріа­лів, інструментарію згідно з чинними наказами МОЗ

Оглядова рентгено­графія нирок

Функціональні обов’язки палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

- повідомити пацієнта про час і місце проведен­ня дослідження і отримати згоду на його прове­дення;

- пояснити пацієнту мету і хід маніпуляції;

- попередити пацієнта про те, що маніпуляцію виконують натще;

- доставити пацієнта для проведення дослі­дження в рентгенкабінет (записати на черговість дослідження). В екстрених випадках досліджен­ня проводять позачергово;

- супроводжувати пацієнта в рентгенкабінет і назад у відділення (спосіб транспортування залежить від стану пацієнта);

- простежити за записом в історію хвороби про результати дослідження;

- забрати і зберігати рентгензнімок.

Підготовка пацієнта до дослідження:

- за 2 дні до дослідження для запобігання газо­утворенню в кишках пацієнту обмежити вжи­вання чорного хліба, картоплі, капусти, молока;

- напередодні, після обіду, пацієнту дати вини­ти 30-50 мл рицинової олії;

- увечері, напередодні дослідження, та зранку па­цієнту поставити дві очисні клізми до чистої води

Ультразвукова діагностика

Функціональні обов’язки палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

- повідомити пацієнта про час і місце проведен­ня дослідження, отримати згоду на його прове­дення;

- пояснити пацієнту мету і хід маніпуляції;

- рекомендувати взяти з собою паперові сервет­ки або рушник для витирання гелю зі шкіри;

- для діагностики пухлин травного каналу і органів малого таза за 3 дні до дослідження виключити з раціону продукти, що спричиню­ють метеоризм (капусту, картоплю, чорний хліб, молоко тощо). Можна порекомендувати препара­ти, що запобігають метеоризму, — фестал, ензистал, карболен. Для діагностики захворю­вань жіночих статевих органів необхідною умовою є наповнений сечовий міхур шляхом вживання до 2 л рідини перед дослідженням; — попередити пацієнта, що дослідження травного тракту проводять натще;

- написати направлення в діагностичний кабінет;

- доставити пацієнта для проведення дослі­дження (записати на черговість дослідження).

В екстрених випадках дослідження проводять позачергово;

- супроводжувати пацієнта в діагностичний кабінет і назад у відділення (спосіб транспорту­вання залежить від стану пацієнта);

- простежити за записом в історію хвороби про результати дослідження.

Термографія грудних залоз

Функціональні обов’язки палатної медсестри або медсестри онкологічного кабінету:

- повідомити пацієнтку про час і місце прове­дення дослідження;

- пояснити пацієнтці мету і хід маніпуляції;

- написати направлення в діагностичний кабінет;

- супроводжувати пацієнтку в діагностичний кабінет, попередньо записавши її на черговість дослідження;

- простежити за записом в історію хвороби про результати дослідження.

Підготовка пацієнтки до дослідження:

- наголосити пацієнтці на тому, що досліджен­ня проводять у період між 12—17-м днями менструального циклу;

- попередити, щоб за кілька днів до досліджен­ня пацієнтка не приймала вазомоторних засобів, фізіотерапевтичних процедур, не носила бюст­гальтер

 

 


 

V. ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ ТА КОРЕКЦІЯ ПЛАНУ

Медична сестра повинна оцінити якість медсестринської допо­моги, а саме: психологічну готовність пацієнта до запропонова­них методів дослідження, згоду на них, правильність підготовки пацієнта, реєстрацію отриманих даних у відповідній медичній до­кументації. Пацієнт має знати про самодогляд після проведених досліджень і про необхідність у разі ускладнень (поява алергійних реакцій, больових відчуттів, дискомфорту, охриплість голо­су, кровотечі, підвищення температури тіла, зміна характеру фі­зіологічних випорожнень) негайно звернутися по медичну допомогу. Медична сестра повинна також виявляти під час дослі­джень розвиток побічних ефектів, повідомляти про них лікаря і проводити відповідну корекцію медсестринських втручань.

До початку лікування онкологічного хворого слід отримати ін­формацію про такі характеристики злоякісної пухлини:

         локалізація первинної пухлини та її поширення в межах ор­гана;

         анатомічний тип росту пухлини:

- екзофітний;

- ендофітний;

- змішаний;

         морфологічний тип пухлини;

         стадія захворювання відповідно до:

- величини первинної пухлини та ступеня її поширення;

- стану регіонарних та віддалених лімфатичних вузлів;

- стану інших органів.