ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТАМИ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ НА ОРГАНАХ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ

 

Перебіг післяопераційного періоду має загальні закономірно­сті, які умовно поділяють на дві стадії.

Перша стадія триває 2—3 доби. У разі неускладненого пере­бігу післяопераційного періоду пацієнт скаржиться на незначний біль у рані, зниження апетиту, субфебрильну температуру тіла. При операціях на порожнистих органах з’являються метеоризм, інколи утруднене сечовипускання. У цій стадії показані застосу­вання знеболювальних засобів, ліжковий режим, голод або обме­ження вживання їжі.

Друга стадія продовжується з 3—4-го до 7—9-го днів і харак­теризується процесами загоєння ран і поступовою нормалізацією порушених функцій. У цей період показані застосування стимулюючої терапії, поступове розширення дієти і режиму. На 7—10-у добу у пацієнтів знімають шви з післяопераційних ран.

 

Назва заходу

Послідовність дій

Обґрунтування

Особливості догляду

У післяопераційній палаті пацієнту надати горизонтального положення без подушки, голову повер­нути на бік.

Запобігання аспірації блювотними масами.

 

2. Через 4—6 год після операції пацієнту підняти головний кінець ліжка.

Для покращення дихан­ня.

 

 

3. Періодично оглядати ліжко, розправляти і прово­дити заміну білизни.

У випадку промокання білизни виділеннями з рани доцільно її замінити.

Забезпечується гігієніч­ний комфорт пацієнта.

 

4. Проводити лікувальну гімнастику. На 1-у добу пацієнт повинен повертати­ся на бік в ліжку, на 2-у — сидіти, на 3-ю — вставати і ходити по палаті.

Виняток становлять пацієн­ти після обширних опера­цій, які змушені тривалий час дотримуватися постіль­ного режиму.

Запобігання ускладнен­ню з боку серцево- судинної і дихальної систем.

 

5. Вправи для стоп і кистей призначають на 1-у добу, на 2-у — згинання ніг у колі­нах, повертання на бік і підняття таза, на 5—7-у — вправи для верхніх і нижніх кінцівок, діафрагми і м’язів черевної стінки.

Покращується крово­обіг, запобігання ускладненням.

 

6. Стежити за дотриманням пацієнтом голодної дієти протягом 2—3 діб.

Запобігання ускладнен­ням травного каналу.

 

7. Проводити інфузійну терапію. Її якісний склад залежить від характеру оперативного втручання і стану пацієнта. У 1-у добу призначають не менше 2 л рідини.

Нормалізується водно-сольовий склад крові.

 

 

8. Проводити знеболюваль­ну терапію протягом 3—4 діб у повному обсязі. У подальшому анальгетики вводити за показаннями.

NB! Застосування знеболюваль­них засобів запобігає розвитку легеневих ускладнень, оскільки дає змогу пацієнту перші години після операції глибоко і повно­цінно дихати.

Часті ін’єкції наркотичних засобів спричинюють нудоту і блювання. Тому ефектив­ною і фізіологічною є комбі­нація наркотичних, антигістамінних і седативних засобів, наприклад:

1 мл 1 % промедолу, 1 мл 1% розчину димедролу,

мл 50 % розчину анальгі­ну 2—3 рази на день.

Досягається зняття болю і нормалізація функції органів і систем.

 

 

Усуваються ускладнен­ня дихальних шляхів.

 

 

Усуваються усклад­нення.

 

9. Спостерігати за діурезом. Інколи виникає рефлектор­на затримка сечовипускан­ня, особливо в чоловіків похилого та старечого віку. У таких випадках потрібно:

-         поставити теплу грілку на ділянку сечового міхура;

-         відкрити водопровідний кран;

-         з дозволу лікаря допомог­ти пацієнту встати з ліжка;

-         за відсутності ефекту від вищеназваних заходів виконати катетеризацію.

Виявляється і усуваєть­ся гостра затримка сечо­випускання.

 

10. У 1-у добу після операції звертати увагу на стан асеп­тичної пов’язки, яка мас бути сухою і чистою. За від­сутності ускладнень пере­в’язку рани проводять на 2-у добу. Тампони з рани вида­ляти не пізніше ніж через 48 год після їх ослизнення або проводити їх заміну.

Досягається контроль за загоюванням рани.

 

11. Шви на тулубі знімають на 7—10-у добу, а в дітей

на 5-у, в осіб старшого і похилого віку — на 12-у добу. При лапаротомії шви іноді знімають у два етапи: спочатку, на 7—8-у добу, знімають через один шов, а потім, на 9—10-у — решту.

Термін зняття швів залежить також від локалізації рани.

 

12. Проводити догляд за мікроіригаторами і дренажами. Дренажі видаляють після припинення їхнього функціонування.

Забезпечується раннє виявлення ранових ускладнень, евакуація ранового вмісту.

 

13. Регулярно проводити профілактику пролежнів.

Покращується крово­постачання стиснених тканин.