ДОГЛЯД ЗА ПАЦІЄНТАМИ
ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ НА ОРГАНАХ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ
Перебіг
післяопераційного періоду має загальні закономірності, які умовно поділяють на
дві стадії.
Перша стадія триває 2—3 доби. У разі неускладненого перебігу
післяопераційного періоду пацієнт скаржиться на незначний біль у рані, зниження
апетиту, субфебрильну температуру тіла. При операціях на порожнистих органах
з’являються метеоризм, інколи утруднене сечовипускання. У цій стадії показані
застосування знеболювальних засобів, ліжковий режим, голод або обмеження
вживання їжі.
Друга стадія продовжується з 3—4-го до 7—9-го днів і характеризується
процесами загоєння ран і поступовою нормалізацією порушених функцій. У цей
період показані застосування стимулюючої терапії,
поступове розширення дієти і режиму. На 7—10-у добу у пацієнтів знімають шви з
післяопераційних ран.
Назва заходу |
Послідовність дій |
Обґрунтування |
Особливості догляду |
У післяопераційній палаті пацієнту надати
горизонтального положення без подушки, голову повернути на бік. |
Запобігання аспірації блювотними масами. |
|
2. Через 4—6 год після операції пацієнту підняти
головний кінець ліжка. |
Для покращення дихання. |
|
3. Періодично оглядати ліжко, розправляти і проводити
заміну білизни. У випадку промокання білизни виділеннями з рани
доцільно її замінити. |
Забезпечується гігієнічний комфорт пацієнта. |
|
4. Проводити лікувальну гімнастику. На 1-у добу
пацієнт повинен повертатися на бік в ліжку, на 2-у — сидіти, на 3-ю —
вставати і ходити по палаті. Виняток становлять пацієнти після обширних операцій,
які змушені тривалий час дотримуватися постільного режиму. |
Запобігання ускладненню з боку серцево- судинної
і дихальної систем. |
|
5. Вправи для стоп і кистей призначають на 1-у
добу, на 2-у — згинання ніг у колінах, повертання на бік і підняття таза, на
5—7-у — вправи для верхніх і нижніх кінцівок, діафрагми і м’язів черевної
стінки. |
Покращується кровообіг, запобігання
ускладненням. |
|
6. Стежити за дотриманням пацієнтом голодної
дієти протягом 2—3 діб. |
Запобігання ускладненням травного каналу. |
|
7. Проводити інфузійну терапію. Її якісний склад
залежить від характеру оперативного втручання і стану пацієнта. У 1-у добу
призначають не менше 2 л рідини. |
Нормалізується водно-сольовий склад крові. |
|
8. Проводити знеболювальну терапію протягом 3—4
діб у повному обсязі. У подальшому анальгетики вводити за показаннями. NB! Застосування знеболювальних
засобів запобігає розвитку легеневих ускладнень, оскільки дає змогу пацієнту
перші години після операції глибоко і повноцінно дихати. Часті ін’єкції наркотичних засобів спричинюють
нудоту і блювання. Тому ефективною і фізіологічною є комбінація
наркотичних, антигістамінних і седативних засобів, наприклад: 1 мл 1 % промедолу, 1 мл 1% розчину димедролу, мл 50 % розчину анальгіну 2—3 рази на день. |
Досягається зняття болю і нормалізація функції
органів і систем. Усуваються ускладнення дихальних шляхів. Усуваються ускладнення. |
|
9. Спостерігати за діурезом. Інколи виникає
рефлекторна затримка сечовипускання, особливо в чоловіків похилого та
старечого віку. У таких випадках потрібно: -
поставити теплу грілку
на ділянку сечового міхура; -
відкрити водопровідний
кран; -
з дозволу лікаря
допомогти пацієнту встати з ліжка; -
за відсутності ефекту
від вищеназваних заходів виконати катетеризацію. |
Виявляється і усувається гостра затримка сечовипускання. |
|
10. У 1-у добу після операції звертати увагу на
стан асептичної пов’язки, яка мас бути сухою і чистою. За відсутності
ускладнень перев’язку рани проводять на 2-у добу. Тампони з рани видаляти
не пізніше ніж через 48 год після їх ослизнення або проводити їх заміну. |
Досягається контроль за загоюванням рани. |
|
11. Шви на тулубі знімають на 7—10-у добу, а в
дітей на 5-у, в осіб старшого і похилого віку — на 12-у
добу. При лапаротомії шви іноді знімають у два етапи: спочатку, на 7—8-у
добу, знімають через один шов, а потім, на 9—10-у — решту. |
Термін зняття швів залежить також від локалізації
рани. |
|
12. Проводити догляд за мікроіригаторами і
дренажами. Дренажі видаляють після припинення їхнього функціонування. |
Забезпечується раннє виявлення ранових
ускладнень, евакуація ранового вмісту. |
|
13. Регулярно проводити профілактику пролежнів. |
Покращується кровопостачання стиснених тканин. |